Сценарії

«Шевченкове слово в віках не старіє»

( урок пам’яті- 3 кл.)

(Зала прибрана портретом Т.Г.Шевченка, вишитими рушниками, квітами, ілюстраціями Т.Шевченка та про Т.Шевченка, дитячими  малюнками до творчості Т.Шевченка). 

1 ведуча.    Красиво і світло в нашій світлиці,

                     Квіти на вікнах стоять весняні.

                    Сьогодні у нас - Шевченкове свято,

                     І хочеться всіх привітати мені.

2 ведуча.     Щовесни коли тануть сніги

                      І на рясті просяє веселка,

                      Повні сил і живої снаги,

                      Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

1 ведуча. Сьогодні ми  перегорнемо сторінки життя Тараса Григоровича Шевченка . А розглянемо його  життя , як великого поета. Давайте повернемось у ті далекі березневі дні 1841 року.

Учень.    У старій хатині, в кріпака колись,

                        В тихий день весняний хлопчик народивсь.

                        У тяжкій неволі ріс малий Тарас,

                        Він не вчивсь у школі, він ягнята пас.

1 ведуча . 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту київської губернії( нині Черкаська область) народився хлопчик Тарас у сім’ї кріпаків Шевченків.

2 ведуча . Батько його – Григорій Іванович – був з роду вільних козаків.  Прадід його та далекі предки були вільними : жили і працювали тільки для себе і своєї сім'ї. Григорій Іванович був людиною письменною,  грамотною. Мати – Катерина Бойко – була з бідного кріпацького роду, ніжна, добра, роботяща жінка.

 Учень.    В похилій хаті край села,   

                          Над ставом чистим і прозорим

                          Життя Тарасику дала

                         Кріпачка-мати, вбита горем.

                         Благословенна та година,

                         яка народила мати сина!

1 ведуча.  Тепло материнського серця передалося і Тарасові. Але тяжким і безрадісним було Тарасове дитинство. Перше горе, що отруїло хлопцеві серце – злидні та тяжка праця – поклали матір у домовину. Їй було лиш 40 років, а хлопчикові 9 з половиною.  Тараса взяли од школи дивитися за меншими в хаті. Батько одружився вдруге, взявши вдову теж із дітьми. В хаті почалися бійки, сварки, докори, плач – пекло, що завжди буває в хаті  де повно зведенят. Мати захищає своє.

Так – сяк жилося, доки живий був батько. А як застудився у дорозі та помер слідом за матір’ю – сиротам не стало життя у своїй хаті. Найбільше перепадало Тарасові, як найстаршому, до того ж упертому, правдивому і гарячому.

2 ведуча.  Помираючи, батько говорив: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба – він не буде звичайною людиною: з нього вийде або щось гарне, або великий ледар, для нього моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим йому не допоможе».

Учень.  В одному оповіданні  я читав, що якось у хаті трапилась крадіжка – у перехожого москаля вкрали 45 копійок ( на той час це були не малі гроші). Мачуха напалася на Тараса. Сама вона не могла справитися з хлопцем – попрохала одного з діверів – рідного Тарасового дядька Павла. Тарас дізнався про це і втік з дому. Три дні ховався в бур’янах, читав вірші у своїй книжечці, малював квіти й дерева, де й спіймали його сонного мачуха й дядько. Почали катувати в сінях. Він розпачливо кричав. Почула сусідка Оксана коли підгортала картоплю у своєї тітки. Оксана не повірила, що Тарас узяв гроші. Діти бачили ті гроші у мачушиного Степана. Вибіг Тарас із хати , кричав, обурений ридаючи, що такого дядька треба спалити. Після цього хлопець покинув рідну хату. За ним розбіглися, як мишенята, його молодші брати і сестри.

           Учень.   Ходив, шукав, що було сили,

                          Людей, щоб розуму навчили.

                          Писати вчився у дяка

                          І малювати в маляра.

  Учень.   По селах пас чужі ягнята,

                         Та мачуха прогнала з хати,

                       У дідичка був козачком.

                       Аж дідич дав його навчати.

                      Щоб з нього також користь мати.

1 ведуча. Шевченків « Кобзар» - це біблія народу, це велика книга мудрості, книга любові до України. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як « Кобзар», - безсмертний.

Учень. Кобзарем його ми звемо,

                      Так від роду і до роду

                      Кожний вірш свій і поему

                       Він присвячував народу

        Учень.  Тарасе, наш Кобзарю, всюди

                      Всюди приходиш нині ти, як свій.

                      Тебе вітають щиро люди

                      На всій Україні моїй.

2 ведуча. Тарас наймитує. У вільний від роботи час читає і малює. А по закутках , щоб ніхто не бачив його горя плаче. Але хлопця не покидає бажання знайти людину, яка б навчила його малювати. Та він потрапляє до маляра, який погоджується навчати хлопця малювати. Однак пан Енгельгард забирає його до себе в  Петербург і Тарас стає його козачком ( прислужником). В Петербурзі Тарас познайомився з художником Брюловим, поетом Жуковським, які побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі. На той час Тарас писав вже вірші, але нікому їх не показував. У 1845 році закінчив художню Петербурзьку академію з ім ям  вільного художника. Шевченко малює портрети, картини, ілюстрації до своїх віршів.

Учень.  У нашій хаті на стіні

                       Висить портрет у рамі.

                       Він дуже рідний і мені,

                        І татові, і мамі.

                        Він стереже і хату, й нас,

                        Він знає наші болі.

                    Я добре знаю – це Тарас,

                    Що мучився в неволі.

1       ведуча.  Всього 47 років прожив Т.Г. Шевченко. 24 із них був кріпаком, 10 – в засланні, і тільки 13 – на волі.  10 березня – день пам’яті Шевченка.

2 ведуча .    Поховали…Тихесенько

                      Україна плаче.

                      Поховали дух великий

                      І серце гаряче.

                      Поховала наша мати

                      Найкращого сина -

                     «Вічну пам’ять» заспівала

                      Уся Україна.

Ось  і закінчився наш урок пам’яті про  Тараса Григоровича Шевченка. Ви ще мало в 3 класі читали його віршів. Але в наступних класах ви дізнаєтесь ще більше про цього видатного поета, великого сина України.