«Шевченкове слово в віках не старіє»
( урок пам’яті- 3 кл.)
(Зала прибрана портретом Т.Г.Шевченка, вишитими рушниками, квітами, ілюстраціями Т.Шевченка та про Т.Шевченка, дитячими малюнками до творчості Т.Шевченка).
1 ведуча. Красиво і світло в нашій світлиці,
Квіти на вікнах стоять весняні.
Сьогодні у нас - Шевченкове свято,
І хочеться всіх привітати мені.
2 ведуча. Щовесни коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
1 ведуча. Сьогодні ми перегорнемо сторінки життя Тараса Григоровича Шевченка . А розглянемо його життя , як великого поета. Давайте повернемось у ті далекі березневі дні 1841 року.
Учень. У старій хатині, в кріпака колись,
В тихий день весняний хлопчик народивсь.
У тяжкій неволі ріс малий Тарас,
Він не вчивсь у школі, він ягнята пас.
1 ведуча . 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту київської губернії( нині Черкаська область) народився хлопчик Тарас у сім’ї кріпаків Шевченків.
2 ведуча . Батько його – Григорій Іванович – був з роду вільних козаків. Прадід його та далекі предки були вільними : жили і працювали тільки для себе і своєї сім'ї. Григорій Іванович був людиною письменною, грамотною. Мати – Катерина Бойко – була з бідного кріпацького роду, ніжна, добра, роботяща жінка.
Учень. В похилій хаті край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
Благословенна та година,
яка народила мати сина!
1 ведуча. Тепло материнського серця передалося і Тарасові. Але тяжким і безрадісним було Тарасове дитинство. Перше горе, що отруїло хлопцеві серце – злидні та тяжка праця – поклали матір у домовину. Їй було лиш 40 років, а хлопчикові 9 з половиною. Тараса взяли од школи дивитися за меншими в хаті. Батько одружився вдруге, взявши вдову теж із дітьми. В хаті почалися бійки, сварки, докори, плач – пекло, що завжди буває в хаті де повно зведенят. Мати захищає своє.
Так – сяк жилося, доки живий був батько. А як застудився у дорозі та помер слідом за матір’ю – сиротам не стало життя у своїй хаті. Найбільше перепадало Тарасові, як найстаршому, до того ж упертому, правдивому і гарячому.
2 ведуча. Помираючи, батько говорив: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба – він не буде звичайною людиною: з нього вийде або щось гарне, або великий ледар, для нього моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим йому не допоможе».
Учень. В одному оповіданні я читав, що якось у хаті трапилась крадіжка – у перехожого москаля вкрали 45 копійок ( на той час це були не малі гроші). Мачуха напалася на Тараса. Сама вона не могла справитися з хлопцем – попрохала одного з діверів – рідного Тарасового дядька Павла. Тарас дізнався про це і втік з дому. Три дні ховався в бур’янах, читав вірші у своїй книжечці, малював квіти й дерева, де й спіймали його сонного мачуха й дядько. Почали катувати в сінях. Він розпачливо кричав. Почула сусідка Оксана коли підгортала картоплю у своєї тітки. Оксана не повірила, що Тарас узяв гроші. Діти бачили ті гроші у мачушиного Степана. Вибіг Тарас із хати , кричав, обурений ридаючи, що такого дядька треба спалити. Після цього хлопець покинув рідну хату. За ним розбіглися, як мишенята, його молодші брати і сестри.
Учень. Ходив, шукав, що було сили,
Людей, щоб розуму навчили.
Писати вчився у дяка
І малювати в маляра.
Учень. По селах пас чужі ягнята,
Та мачуха прогнала з хати,
У дідичка був козачком.
Аж дідич дав його навчати.
Щоб з нього також користь мати.
1 ведуча. Шевченків « Кобзар» - це біблія народу, це велика книга мудрості, книга любові до України. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як « Кобзар», - безсмертний.
Учень. Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду
Кожний вірш свій і поему
Він присвячував народу
Учень. Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Всюди приходиш нині ти, як свій.
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.
2 ведуча. Тарас наймитує. У вільний від роботи час читає і малює. А по закутках , щоб ніхто не бачив його горя плаче. Але хлопця не покидає бажання знайти людину, яка б навчила його малювати. Та він потрапляє до маляра, який погоджується навчати хлопця малювати. Однак пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург і Тарас стає його козачком ( прислужником). В Петербурзі Тарас познайомився з художником Брюловим, поетом Жуковським, які побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі. На той час Тарас писав вже вірші, але нікому їх не показував. У 1845 році закінчив художню Петербурзьку академію з ім ям вільного художника. Шевченко малює портрети, картини, ілюстрації до своїх віршів.
Учень. У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі.
Він дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
Він стереже і хату, й нас,
Він знає наші болі.
Я добре знаю – це Тарас,
Що мучився в неволі.
1 ведуча. Всього 47 років прожив Т.Г. Шевченко. 24 із них був кріпаком, 10 – в засланні, і тільки 13 – на волі. 10 березня – день пам’яті Шевченка.
2 ведуча . Поховали…Тихесенько
Україна плаче.
Поховали дух великий
І серце гаряче.
Поховала наша мати
Найкращого сина -
«Вічну пам’ять» заспівала
Уся Україна.
Ось і закінчився наш урок пам’яті про Тараса Григоровича Шевченка. Ви ще мало в 3 класі читали його віршів. Але в наступних класах ви дізнаєтесь ще більше про цього видатного поета, великого сина України.
