Чернігівська районна бібліотека для дітей

Підмогильний Валер'ян (Валеріян) Петрович  — український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

Народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині. 1910—1918 роки навчався в Першому катеринославському реальному училищі, яке закінчив з «відзнакою». Потім навчався з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив.

Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.

1921 року Підмогильний переїхав до Києва, де працював бібліографом Книжкової палати. Він активно приєднався до літературно-мистецького життя. Підмогильний брав участь у літературних дискусіях 1925—1928 років, виступав перед представниками літературно-громадських організацій, вузівською молоддю, міською інтелігенцією.

У Києві Підмогильний працював редактором видавництва «Книгоспілка», співредактором журналу «Життя й революція». Друкувався в літературних збірниках, журналах і газетах. Виступав у періодиці як автор літературознавчих статей та рецензій про творчість Т.Бордуляка, І. Нечуя-Левицького, М. Рильського.

У 30-х роках Підмогильного виводять зі складу редколегії журналу «Життя й революція», його твори майже не друкують.

1932 року переїхав до Харкова, очевидно, сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів й розраховуючи на свій зростаючий авторитет перекладача.

8 грудня 1934 року Валер'яна Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». На всіх допитах Підмогильний відповідав слідчим: «Винним себе не визнаю».

Проте 11 січня 1935 року в протоколі з'явилося «зізнання» Підмогильного про те, що він нібито належав до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії».

Без свідків і адвокатів виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР 27-28 березня 1935 року засудила Валер'яна Підмогильного та інших заарештованих у цій «справі» на термін «десять років з конфіскацією особистого майна». Невдовзі Підмогильний був доправлений до Соловецького табору особливого призначення.

У соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. Збереглось 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти», щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно більше 1000 в'язнів, серед них Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.

Валер'яна Підмогильного було реабілітовано 1956 року.

Джерело:uk.wikipedia.org
 

Щоб дізнатися більше про життя і творчість письменника завітайте до нашої бібліотеки.