21 лютого представники всіх націй і народностей відзначатимуть Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошено 17 листопада 1999 року на Генеральній конференції ЮНЕСКО на вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів. З тих пір було прийнято рішення, про те, що починаючи з лютого 2000 року, щорічно буде відзначатися Міжнародний день рідної мови. Саме мова є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.

   Крім того, ЮНЕСКО виступило за сприяння мовного розмаїття світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн, за зближення культур та їх активну взаємодію, зокрема, у мовних питаннях, оскільки саме мова вважається важливим інструментом духовного розвитку

МОВА

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур′ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає —

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у ГрінчЕнка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Максим Рильський. Квiтень, 1956 р.